30 війн із Zаклятим сусідом: як поява козацтва унеможливила захоплення Києва

Ми продовжуємо розповідати про протистояння українців росіянам. У сьомій частині проєкту  розповідь про Литовсько-московську прикордонну війну 1487–1494 років.

 

1 вересня 1482 року війська кримського хана Менглі Гірея на прохання московського князя Івана ІІІ спустошили Київ. У подарунок союзнику хан вислав віз із награбованим добром з київських соборів і церков, зокрема іконостас, золоту чашу й дискос із собору святої Софії.

У той час у москві формується доктрина «третього Риму» й північно-східні князі починають активно «збирати землі», що раніше входили до Київської Русі. А деякі українські магнати та князі, не погоджуючись з політикою об’єднання Литовсько-Руської держави з Польщею, звертаються за допомогою до Москви, вступають на службу до московського князя.

Облога та спустошення головного міста Русі дали початок серії набігів на прикордонні території Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, що завершилося оголошенням війни Московії.

 

Облога та спустошення головного міста Русі дали початок серії набігів на прикордонні території Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, що завершилося оголошенням війни Московії.

 

У 1492–1494 роках, після укладення нового союзу із Кримським ханом, Москва здійснила низку спільних із татарами походів на Київщину, Поділля, Волинь і Чернігівщину. Стало очевидним, що метою московського князя від початку було захоплення головного міста Русі — Києва.

 

Саме до часу цієї війни належать перші письмові згадки про козаків — українські мобільні озброєні загони, які громили окупантів на обох берегах Дніпра та не дали Івану ІІІ захопити «Велике князівство Київське».

У лютому 1494 року між Литвою і Московією було укладено черговий «Вічний мир». Відповідно до угоди Литва погоджувалась на входження до московського князівства Новгорода, Пскова, Твері й Рязані, а також більшої частини так званих верховських князівств. Зі свого боку москва відмовлялась від претензій на Смоленськ, Брянськ та Україну. Крім того, Великий князь Литовський Олександр Яґеллончик одружився з дочкою Івана ІІІ — Оленою. Але всі розуміли, що мир не надовго.

Існування Києва окремо від москви уже понад 500 років не дає спокою північно-східним правителям. Без «матері міст руських» вони почувають себе неповноцінними, адже не тягнуть не тільки на «третій Рим», а й на «другу Русь». Московщина була і залишається просто задвірком орди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *