30 війн із Zаклятим сусідом: Київський спадок, якого москва так і не отримала

У восьмій частині проєкту – розповідь про Першу війну за Київський спадок 1500 – 1503 років.

Кримський хан Менглі-Гірей, підбурюваний московським князем Іваном III, у 1499 році зажадав від Великого князівства Литовського передати йому Київ, Канів, Черкаси й Путивль. Київ та Черкаси мали бути після цього передані в управління Івану III.

Окрім того, різні удільні князі з Великого князівства Литовського продовжують приймати підданство московського князя.

У травні 1500 року без оголошення війни московські війська трьома групами розпочали наступ на східні землі литовсько-руської держави, дійшовши аж до Дніпра. Іван ІІІ мотивував свої дії необхідністю «захисту» православних християн.

14 липня 1500 р. у битві під Дорогобужем семитисячне військо литвинів програло 25-тисячній московській орді. Водночас Менглі-Гірей здійснив напад на Волинь. Татари спалили Хмільник, Кременець, Володимир, Луцьк, та інші міста, вивели звідти безліч бранців.

21 червня наступного року було підписано Венденський договір між Великим князівством Литовським та Лівонським орденом з метою спільних дій проти князівства московського. Але це суттєвих результатів не принесло. Попри те, що на кінець року литовським військам таки вдалося здолати частину московських полків біля озера Смолина, що на Вітебщині, окупанти продовжували утримувати зайняті у 1500 році території. А влітку і восени 1502 та в лютому 1503 років москалі й кримці здійснили кілька успішних грабіжницьких рейдів, дійшовши до Львова, Любліна, Белза й Кракова.

Попри початкові амбіції захопити Київ і Черкаси, цим планам так і не судилося бути реалізованими. Ані під час цієї війни, ані в наступних епізодах литовсько-московського протистояння. Проте, за результатами першої війни за володіння київським спадком король польський і Великий князь литовський Олександр визнав за московським правителем титул «Государя всієї Русі».

Кілька разів литовські посли в москві просили миру. Але московський князь погодився лише на шестирічне перемир’я. Згідно з його умовами, Велике князівство Литовське втратило близько третини всієї своєї території і було серйозно послаблене в умовах стрімкого росту московської держави. Мирний договір не задовольнив жодну зі сторін, і як наслідок – невдовзі спалахнула нова війна…

Історія вчить, що агресора замирити неможливо. І не потрібно. Адже мир заради миру неминуче призводить лише до нової, більш жорстокої війни.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *